Я одинока пташка,
Літаю над землею,
Без Тебе я сумую,
Тому що Ти на Небі.

Мій дім — земля ця,
Стала для мене ріднею.
Хоч тілом я живу тут.
Але насправді, в духовному світі
 

Сонце заходить швидесенько,
А чи встану я знову ранесенько,
Що новий день принесе?

Поки світ я бачу гарнесенько,
Поки чую я звуки тонесенько,
Тобі хвалу принесу.
 

В серці чисто.
В серці тепло.
В серці світло.

В серці приємно.
В серці дуже легко.
В серці дуже спокійно.
 

Останній час вже настав,
Люди стали все зліші і зліші.
Багатство земне, гроші і слава,
Неправда навкруги засліпляє очі.

І, здається, що виходу немає зовсім.
Проходять роки за роками,
Життя проходить, але що попереду?
І як звести кінці з кінцями?
 

Якщо би не робив ти помилок,
То не знав би, що Я є Помічник.
Якщо би ти не робив гріхів,
То не знав би, що Я є Викупитель.
Якщо би ти не упав в яму,
То не шукав би Мене, тому що Я є вихід.

Якщо би Я тебе не призвав,
То ти б душу свою загубив.
Якщо би ти Мене почув,
То Мені б двері серця відкрив.
 

Задай собі питання таке:
«Хто є для тебе Христос?
Живеш ти тільки для себе?
Чи духовно ростеш?»

Чи є ти дитиною,
Або дорослою людиною:
«Ким ти є для Бога?
І хто для тебе є Бог?