Так сумно буває тоді,
Коли є одинока душа.
Не вистачає тільки Тебе.

Приходи до мене,
Моя спасіння-зоря.
Освіти мене.

Як добре знати ціль свого життя,
Не жити просто так, як трава.
І даремно свій час марнувати,
Їсти, пити, відпочивати і ходити.

Кожен має щось на землі зробити.
Люди ходять кожен день по землі,
Потрібно залишити після себе добрі сліди
Після життя, після смерті.
І продовжити свій шлях у вічне буття.

Хіба вистачить мені
Кольорів райдуги
Щоб показати Творіння Твоє?

Хіба вистачить мені
Різних фарб,
Щоб зобразити Творіння Твоє?

На цій землі хто я?
Всього лиш маленька порошинка.
Людина – це жива душа,
Ось це моє таке ім’я.

Вінець Творця,
Створений від Отця,
Для того щоб прославляти
Ім’я Великого і Чудного Бога.

Стань Серцем,
І бийся в моєму тілі.
Я стану Твоєю кров’ю.

Стань Піснею,
Живи на моїх губах,
Я буду Твоїми словами.