Неспокійно на душі
Коли ж прийде
День звільнення і спасіння.
Постійна боротьба триває.

Сонце сходить і заходить,
А життя людини коротке.
Так швидко проходить,
Зів’яне, як польова квітка.
 

Світ дуже змінився,
Його нам не впізнати.
Де добро, де світло?
Його на жаль не знайти.

Світ дуже опустився,
Немає правди, нема.
Немає віри, нема,
Немає любові, нема.
 

Поки людина ще жива,
До смерті буде йти війна,
Між силами добра і зла.
Диявол буде нападати,
А Бог буде допомагати.

Поки людина ще жива,
До смерті будуть випробовування.
Життя це – страждання,
Екзамен до вічності.

День настає,
Змінюється картина життя.
Наче все добре,
Але в моїй душі постійно
Йде духовна боротьба,
Тіло гріховне хоче зла.

Думки, як птахи,
Прилітають і відлітають.
Спокою, в серці, не дають.
Добрі думки мені допомагають,
А злі думки мене хочуть погубить
І на неправильні кроки поставить.
 

Захожу я в спокійні міста,
І говорю з вірою такі слова:
«Дай Господь спокій,
Втомленій душі».

Без Твоїх крил,
Я не зможу в Небо злетіти.
Без Твоїх сил
Я не зможу зло перемогти.
 

Проходять мої роки,
Літо, осінь, зима і весна,
Але в моїй душі
Є невелика пустота.

Я не можу з нею жити,
Її потрібно мені заповнити.
Піднімаю руки, я, до Неба
І підказує мені серце і душа,