Так сумно буває тоді, Коли є одинока душа. Не вистачає тільки Тебе. Приходи до мене, Моя спасіння-зоря. Освіти мене.
Проходять мої роки, Літо, осінь, зима і весна, Але в моїй душі Є невелика пустота. Я не можу з нею жити, Її потрібно мені заповнити. Піднімаю руки, я, до Неба І підказує мені серце і душа,
Коли прийде весна? Зараз так земля Потребує тепла. Все живе, все цвіте, Все росте, все живе. Весна піднімає Настрій людині.
Кожен йде різними дорогами, Але в кінці життя дорога одна, яка Доведе кожного до вічного буття. Дорога віруючого Доведе в святі Небеса. Там він зустріне свого Отця, Спасителя і Господа своєї душі.
Де ти шукав свій скарб, Чи ти пташкою колись літав? Чи ти був колись серед білих хмар? Чи ти бачив вічну живу квітку? Де ти свій дім шукав? Чи ти чоловік в космос літав? Чи ти про Творця знав? Чи ти колись біблію читав?
Шукав свій край, Шукав свій дім? Ні, ти просто мандрівник, Не там ти дім свій шукав. Людино, земля ця твій дім, Але він залишиться після тебе. Мине, все швидко мине І після тебе інші прийдуть.