Ми, люди, звикли давно, Що за вікном весна, Лето, осінь і зима. Але ж колись-то дуже давно Була на землі одна пора. І мир був, і рай на землі, Звірі жили спокійно собі, Їли траву, ніхто не нападав ні на кого. Чоловік Адам був володарем саду всього.
В житті жити мені нелегко, Стільки потрібно знати всього. Я по річці, моїх днів, пливу. Мої дні на землі короткі. Навчи мене розрізняти Зло і добро, темряву і світло. Навчи мене вибирати Між смертей життя.
Як часто буває Руки безсильні опускаю. Я без Тебе не можу. Я смертельно помираю. Я кричу, я благаю Допоможи перемогти гріх, Який кожен раз мучить мене І ця операція є дуже важка.
В битвах неземних Мені тяжко буває. Прошу, Господь, звільни Мене від темних думок. Нехай до мене Не приходить зло. Мечем, як словом Твоїм Віджени від мене гріх.
Неспокійно на душі Коли ж прийде День звільнення і спасіння. Постійна боротьба триває. Сонце сходить і заходить, А життя людини коротке. Так швидко проходить, Зів’яне, як польова квітка.
Світ дуже змінився, Його нам не впізнати. Де добро, де світло? Його на жаль не знайти. Світ дуже опустився, Немає правди, нема. Немає віри, нема, Немає любові, нема.