Чув я одного разу,
Відверту горду розмову:
«В мене все є,
Всього повно хватає.

Гроші, багатства,
Є знайомства,
Батьки помагають
Можу робити, а можу відпочивати.
 

Небесні Хмаринки,
Ви такі гарні, та пушисті.
Небесні хмаринки,
Ви рухаєтесь, як малі дітки.

Небесні хмаринки,
Ви Богом є створені.
Небесні хмаринки,
Ви як намальовані.

Я хочу бути, жити хочу
В Твоєму Золотому Будинку,
Ходити в Твоєму живому Саду,
Бачити Твою дивовижну красоту.

Я хочу співати в хорі прославлення,
Я хочу грати мелодію Твого шанування.
Я хочу отримати, як дар, Твоє спасіння.
Я хочу виконати волю Твою, таке Твоє повеління.

Коли мені на душі погано, 
Я Тобі радісно співаю.
Коли Ти, Господь, зі мною 
Біди, горя я не знаю.

Тебе я прославляю,
Благословення від Тебе я маю.
Серед інших Тебе я величаю,
Бо надію на Тебе я покладаю.

Мені дуже хочеться приєднатися,
До Твоєї життєвої гармонії.
Мені дуже хочеться почути
Звуки Небесної чудової мелодії.

Мені дуже хочеться з Тобою завжди залишатися,
До Твого міста з вірою, надією дійти.
Мені дуже хочеться Тобою освятитися,
Душу свою від загибелі спасти.

Настав чудовий ранок,
Вийду я на ґанок,
Все росте, цвіте, є затишок.
Мудрий це порядок.

Сонечко ранесенько встає,
Землю ніжно зігріває,
Радість та тепло всім дає.
Волю Чудного Творця виконує.