Захожу я в спокійні міста,
І говорю з вірою такі слова:
«Дай Господь спокій,
Втомленій душі».

Без Твоїх крил,
Я не зможу в Небо злетіти.
Без Твоїх сил
Я не зможу зло перемогти.
 

Так сумно буває тоді,
Коли є одинока душа.
Не вистачає тільки Тебе.

Приходи до мене,
Моя спасіння-зоря.
Освіти мене.
 

Проходять мої роки,
Літо, осінь, зима і весна,
Але в моїй душі
Є невелика пустота.

Я не можу з нею жити,
Її потрібно мені заповнити.
Піднімаю руки, я, до Неба
І підказує мені серце і душа,
 

Хоч не був я на Небі ні разу,
Але сниться мені дуже часто
Райські сади, будинки золоті
Неначе я там був колись.

І в снах часто я там буваю,
Там чути чудову мелодію раю,
Квіти живі там кружляють,
Краї невидимої для нас красоти.
 

В житті моєму приходять
Зміни різні і швидкі.
Вони живі, неначе пташки швидкі,
Які летять в Небесні вирії.

Був час у мене,
Я підростав і в школу ходив,
Я хотів дуже малювати,
Прийшов час, я картини малював.
 

Вітром чистим розвій злі думки,
Які хочуть заманити мене,
Які хочуть вбити мене,
Які хочуть збити з дороги мене.
Отче, почуй мене.

Вітер змін нехай змінить мене,
Вітер надії нехай підніме мене,
Від земної марноти,
Звільни з золотої клітки мене.
Отче, почуй мене.