Осягнути треба вершини Неба,
Відірватись від землі як пташка,
Піднятись за допомогою крил надії.
Там є мій рідний блаженний край.

Тільки з вірою твердою, живою,
Треба долетіти праведною дорогою
До мого Спасителя, Творця всього
Видимого і невидимого.

Небесні Краї,
Поля, зелені гаї,
Квіти, сади, ліси,
Творіння Господа всі чудові.

Там в Батьківському Домі
Збудуться всі мої мрії.
Там вулиці чисті та золотії,
Тільки на Тебе мої великі надії.

Я не можу просто жити,
Творця не прославляти,
Навколо себе природу бачити
І за життя своє не подякувати.

Я не можу не співати,
В піснях не вихваляти.
Радість від душі не нести.
Я не можу про Творця не писати.

Я як квітка,
Тягнуся до сонця,
Хочу світла і тепла.
Так прагне до Тебе
Моя душа.

Потребую живої води,
Охорони від морозу і жари.
Потребую свіжої роси,
Все це даєш мені Ти, Господи.

За рослинами я часто спостерігаю,
Як вони живуть, як вони цвітуть,
Як вони росу п’ють, як цвітуть,
Як вони аромат дають, та гарно виглядають.

Чудові творіння Творця,
Квіти, сади, дерева і трава.
Різноманітна багатокольорова краса.
Все свідчить про могутність Бога.

День  знову настає,
Життя наше триває.
Що буде далі з нами ніхто не знає.
Всі кудись спішать, а час минає.

Нічого вічного тут на землі не має,
Наше буття швидко спливає.
Людина з часом старіє,
Про вічність часто забуває.