Осягнути треба вершини Неба,
Відірватись від землі як пташка,
Піднятись за допомогою крил надії.
Там є мій рідний блаженний край.

Тільки з вірою твердою, живою,
Треба долетіти праведною дорогою
До мого Спасителя, Творця всього
Видимого і невидимого.

Небесні Краї,
Поля, зелені гаї,
Квіти, сади, ліси,
Творіння Господа всі чудові.

Там в Батьківському Домі
Збудуться всі мої мрії.
Там вулиці чисті та золотії,
Тільки на Тебе мої великі надії.

Я не можу просто жити,
Творця не прославляти,
Навколо себе природу бачити
І за життя своє не подякувати.

Я не можу не співати,
В піснях не вихваляти.
Радість від душі не нести.
Я не можу про Творця не писати.

Я як квітка,
Тягнуся до сонця,
Хочу світла і тепла.
Так прагне до Тебе
Моя душа.

Потребую живої води,
Охорони від морозу і жари.
Потребую свіжої роси,
Все це даєш мені Ти, Господи.

Лети моя поезія,
Як пахучий фіміам.
Вийся як фіалка
В Святий Храм.

Лети моя пісня,
В Небесний Дім.
Лети моя мрія
В Вічний Край.

Існує різна поезія,
Поезія людська,
Різноманітна поезія
Та поезія Небесная.

Поезія душі.
Поезія серця.
Поезія життя.
Поезія буття.