Сталася велика біда, Людина руку в Небо підняла, Від Творця відійшла В давні часи, Людина гордою була, Сказала: «Поставлю вежу до неба, Прославлюся я, все можу сама».
Сучасний Вавилон, Повстав князь світу, дуже сильний. Сучасний Гоморра і Содом. Все зло називають добром. Правди немає, одна злість і нечистий дім. Сучасний Вавилон, Гріха і розпусти повний. Гордість до неба росте, Чоловік пишно царствує.
Перемагай, Гріх перемагай. Перемагай, Неправду перемагай. Перемагай, Зло добром перемагай. Перемагай, Хворобу молитвою перемагай.
Я йду в це Місто, де є світло, Там для мене росте Сад, Шелест дерев вічних листків. Там найяскравіше сонця ласкавий погляд. Я йду в це Місто, де є світло, Край, де немає нещастя і біди. В неземні кольори він одітий І життям багатий і вічний.
Грають нотки в мене самі, Летять вони над небесами. Народжуються нові рядки, Танцюють букви і крапки. Радісно моя душа пісню співає. Уста, слова хвали, кажуть. Серце тривожно стучить, Душа моя прославляє Творця.
Я дуже хочу дійти, До своєї головної мрії. Багато трудностей на моєму шляху, Але все ж, я до Тебе хочу прийти. Я дуже хочу пройти, Випробовування в житті, По терновому вузькому шляху, До Тебе в Країну Світла дійти.