День настає,
Змінюється картина життя.
Наче все добре,
Але в моїй душі постійно
Йде духовна боротьба,
Тіло гріховне хоче зла.

Думки, як птахи,
Прилітають і відлітають.
Спокою, в серці, не дають.
Добрі думки мені допомагають,
А злі думки мене хочуть погубить
І на неправильні кроки поставить.
 

Де ти шукав свій скарб,
Чи ти пташкою колись літав?
Чи ти був колись серед білих хмар?
Чи ти бачив вічну живу квітку?

Де ти свій дім шукав?
Чи ти чоловік в космос літав?
Чи ти про Творця знав?
Чи ти колись біблію читав?
 

Шукав свій край,
Шукав свій дім?
Ні, ти просто мандрівник,
Не там ти дім свій шукав.

Людино, земля ця твій дім,
Але він залишиться після тебе.
Мине, все швидко мине
І після тебе інші прийдуть.
 

Хіба вистачить мені
Кольорів райдуги
Щоб показати Творіння Твоє?

Хіба вистачить мені
Різних фарб,
Щоб зобразити Творіння Твоє?
 

Бій продовжується,
Земля розсипається,
Від гріхів людей.

Диявольський загін
Нападає на вогники людей.
Душі в полоні в ночі і в день.
 

Я одинока пташка,
Літаю над землею,
Без Тебе я сумую,
Тому що Ти на Небі.

Мій дім — земля ця,
Стала для мене ріднею.
Хоч тілом я живу тут.
Але насправді, в духовному світі