Вірою торкаюсь,
Я до святих Небес,
Надією заспокоюсь,
Що там мене почує Отець.

Говорю молитви слова:
«Нехай в Тобі буде
Жива і чиста моя душа,
Мою одежу світлом обіли.
 

Як добре знати ціль свого життя,
Не жити просто так, як трава.
І даремно свій час марнувати,
Їсти, пити, відпочивати і ходити.

Кожен має щось на землі зробити.
Люди ходять кожен день по землі,
Потрібно залишити після себе добрі сліди
Після життя, після смерті.
І продовжити свій шлях у вічне буття.
 

Краї, чарівні краї
Сади, вічнозелені сади.
Вулиці, золоті вулиці.
Місто святе, живе процвітає.
Горя, біди, ніколи не знає.

Тварини, мирні тварини.
Квіти, живі квіти.
Святі, люди святі.
Сонячні, сонячні дні.
Там льоду і снігу не буває.
 

В житті моєму приходять
Зміни різні і швидкі.
Вони живі, неначе пташки швидкі,
Які летять в Небесні вирії.

Був час у мене,
Я підростав і в школу ходив,
Я хотів дуже малювати,
Прийшов час, я картини малював.
 

На цій землі хто я?
Всього лиш маленька порошинка.
Людина – це жива душа,
Ось це моє таке ім’я.

Вінець Творця,
Створений від Отця,
Для того, щоб прославляти
Ім’я Великого і Чудного Бога.
 

Стань Серцем,
І бийся в моєму тілі.
Я стану Твоєю кров’ю.

Стань Піснею,
Живи на моїх губах,
Я буду Твоїми словами.